Телережисер програми "Факти тижня" (ICTV)

ввв

Училась в строительном институте по специальности «Промышленное и гражданское строительство», а также получила диплом режиссера ТВ.

Была первой женщиной-резидентом украинского "Comedy Club".

Работала креативным продюсером и режиссером-постановщиком танцевального телепроекта "Танцую для тебя" ("1+1") и талант-шоу "Суперзвезда" ("1+1"). Преподавала актерское мастерство в Школе кино и ТВ Киевского национального университета культуры и искусств.

Телеведущая travel-шоу "Орел & решка" ("Интер") и программы "Куколка" (ТЕТ) -

Александр Гляделов изучал оптику и приборостроение в Киевском Политехническом институте. С середины 80-х самостоятельно обучался фотографии и в 1989 начал работать как профессиональный независимый фотожурналист. Гляделов много путешествовал по республикам бывшего Советского Союза, фотографировал в Украине, России, Молдове, Киргизии, Узбекистане, Таджикистане, Туркмении, Грузии, Азербайджане, Армении, Литве, а также в Польше, Чехии, Франции, Соединенных Штатах, Швейцарии, Сомали, Кении, Южном Судане. Освещал военные конфликты в Молдове, где был ранен, Нагорном Карабахе, Чечне. 

С 1996 Гляделов сконцетрировался на долгосрочных документальных фотопроектах с представлением своей работы в виде выставок. Все это время он параллельно работает над двумя большими проектами: о социально обездоленных детях; об эпидемии ВИЧ/СПИД.

С 1997 и по сей день активно сотрудничает с международной гуманитарной организацией «Врачи без границ» (Medecins Sans Frontieres). Фотографии Гляделова используют такие международные организации, как MSF, HRW, The Global Fund, UNAIDS, UNICEF.

Больше информации об Александре Гляделове - тут

Источник фото - тут

Закінчив філософський факультет КНУ ім. Т.Шевченка.

Працював кореспондентом, редактором, ведучим новин на каналах СТБ, Перший національний, UBC.

На цей момент – кореспондент програми "Знак оклику" (ТВі).

Автор низки журналістських розслідувань для інтернет-видання "Українська Правда".

З 2001-го року по 2007-й був членом політичного блоку (згодом партії) "Наша Україна", очолював Донецьку обласну організацію цієї політичної сили.

З 2008-го року – голова громадської ініціативи "Комітет Прямої Дії".

В 1982 году окончил экономический факультет Харьковского государственного университета (специальность – планирование промышленности).

С января 1990 года – корреспондент, редактор отдела газеты «Ориентир ДиП». С января 1992 года – главный редактор агентства «Харьков-новости».

В 1992–1998 гг. – президент агентства «Интерфакс-Украина».

С июня по ноябрь 1998 года – заместитель главы Администрации Президента Украины. С ноября 1998 года по октябрь 2001 года – пресс-секретарь Президента Украины. С октября 2001 года – консультант, Администрация Президента.

Секретарь Совета по вопросам информационной политики при Президенте Украины – с апреля 2001-го по сентябрь 2002-го.

С 17 июня 2002-го по 6 сентября 2003 года – член Нацсовета по вопросам телевидения и радиовещания.

В октябре 2003 года вернулся в агентство «Интерфакс-Украина» на должность генерального директора.

Роман Гургенович Балаян (род. 15 апреля 1941, Неркин Оратаг, НКАО, Азербайджанская ССР) — советский украинский кинорежиссёр, сценарист и продюсер, лауреат Государственной премии СССР (1987), Народный артист Украины (1997).

Родился в селе Неркин Оратаг Мардакертского района Нагорно-Карабахской автономной области Азербайджанской ССР. В раннем детстве потерял отца, пропавшего без вести на фронтах Великой отечественной войны. В 1959—1961 годах был актёром Степанакертского театра. В 1961—1964 годах учился на режиссёрском факультете Ереванского театрального института, потом перевёлся на режиссёрский факультет Киевского государственного института театрального искусства имени И.Карпенко-Карого, который окончил в 1969 году.

Как режиссёр дебютировал в 1973 году, поставив фильм «Эффект Ромашкина». В 1982 году снял фильм «Полёты во сне и наяву», который посмотрели шесть с половиной миллионов зрителей, и впоследствии отмеченный Государственной премией СССР. Известность Роману Балаяну принесли также телеверсии спектаклей Московского театра «Современник» «Кто боится Вирджинии Вульф?» (1992), «Анфиса» (1993) и др.

В 2008 году награждён Орденом «За заслуги» второй степени.

Александр Баширов после службы в армии поступил на режиссёрский факультет ВГИКа (мастерская Игоря Таланкина, затем мастерская Анатолия Васильева), который окончил в 1989 году. Женился на гражданке США и в 1990—1991 учился актёрскому мастерству в «Бергхоф-студии» в Нью-Йорке, периодически приезжая в СССР для участия в съёмках. Участвовал в «Поп-механике» и театральных представлениях Сергея Курёхина.
В 1996 году организовал в Санкт-Петербурге студию «Дебоширфильм», в которой является художественным руководителем и преподавателем актёрско-режиссёрской мастерской.
В 1998 году стал одним из основателей фестиваля независимого кино «Чистые грезы», проводимого в Санкт-Петербурге.

Больше информации - тут

Источник фото - тут

В 1985 – 1987 годах начинал свой путь в профессии в качестве фотокорреспондента Телеграфного агентства Советского Союза (ТАСС)  в Киргизии.

Впоследствии работал фотокорреспондентом газет «Известия», «Киевские Ведомости», «Зеркало недели».

Возглавлял фотослужбы онлайн-издания «Телекритика», газеты «Газета 24», журналов «Профиль–Украина» и «Час.UА». Стоял у истоков создания фотослужбы ИД «Коммерсантъ-Украина». Работал бильд-редактором газет «Киевские Ведомости» и «День».

Лауреат конкурса европейской фотографии Grand prix de photographie IMAGES`95 (специальный приз жюри, 1995, Веве, Швейцария). Автор персональных и участник групповых фотовыставок в Украине, России, Швейцарии, Словакии, ОАЭ.

С 2009 года – Заслуженный журналист Украины (2009).

Заслужений журналіст України, театральний критик, публіцист, з 2005 року - завідуючий відділом культури газети «Дзеркало тижня». 

З кінця 1990-тих пише про сучасний український театр для вітчизняних та зарубіжних видань.

Лауреат Міжнародної літературної премії ім. Юрія Долгорукого, лауреат Гоголівської літературної премії-2011.

Член Національного союзу театральних діячів, член Союзу журналістів. З 2010 року – член Національного Комітету премії ім. Т. Шевченка.

Фото - Руслан Новосьол

Головний редактор тижневика "Коментарі".

Журналіст газети «Коммерсантъ–Украина».

Закінчив журфак МДУ ім. М.Ломоносова.

У 2004-2005 роках - кореспондент, пізніше - спецкор "Российской газеты".

У жовтні 2005 року переїхав з Москви до Києва, де до серпня 2007 року працював кореспондентом газети "Коммерсантъ-Украина". Одночасно був автором колонок на "Гранях.Ру" та в українському журналі "Корреспондент", публікувався у "Независимой газете", щотижневику "The New Times", "Новой газете", "Лимонке" та у журналі "Большой город".

З 2005 року пише на церковну тематику. У червні 2011 року отримав другу премію імені блаженного Кароля Войтили (папи римського Івана Павла ІІ).

Фото - Руслан Новосьол

Закончил режиссерский факультет ВГИКа (Москва).

Секретарь правления Национального союза кинематографистов Украины.

Заведующий кафедрой телережиссуры Института кино и телевидения Киевского национального университета культуры и искусств, художественный руководитель режиссерского курса.

Преподает режиссуру в «Интершколе».

Постоянный ведущий рубрики «Мастер-класс: режиссура» журнала «Телерадиокурьер».

Лауреат кинематографической премии им. Феликса Соболева (2006).

Среди последних работ – еженедельная телепрограмма «Всплеск культуры?» («Интер», 2003–2004), документальные фильмы «Опасно свободный человек» и «Казнить палача», художественный фильм «Прикольная сказка» (2008).

Один з найбільш досвідчених спеціалістів в сфері інтернет-медіа в Україні.

У 2007 році закінчив факультет міжнародної інформації Інституту міжнародних відносин КНУ ім.Т.Шевченка.

Головний редактор першого і найбільшого в українському інтернеті порталу громадянської журналістики «ХайВей». Креативний директор компанії «Fine Web», під контролем якої знаходяться інтернет-ресурси із загальною відвідуваністю близько півмільйона користувачів на тиждень.

Основний заробіток Сергія Даниленка – інтернет. Стверджує, що більшість людей не здогадується і про половину колосальних можливостей мережі.

Телеоператор со стажем работы более 20 лет.

В 1991 году закончил операторский факультет Киевского национального университета театра, кино и ТВ им.Карпенко-Карого.

Известен как опытный оператор телевизионного крана, на котором работает с 1996 года.

В течение 5 лет работал с Ольгой Герасимьюк над программой «Без табу», снимал «Первый миллион», «Самый умный», «Я люблю Украину», «Адскую кухню» (все проекты выходили в эфире «1+1»).

Сейчас работает над созданием «Республики» с Анной Безулик (5 канал), «Пробуем» с Юрием Горбуновым («1+1»), «Шаг к звездам» (Первый национальный) и др.

Является оператором-постановщиком мастер-классов «ВидеоТеКи».

В 2005 году как оператор-постановщик снял художественную картину «Сладкие сны» (реж. А.Давиденко). На данный момент находится в поисках режиссера, с которым смог бы снять свой очередной полнометражный художественный фильм.

Відеооператор, монтажер та режисер проекту "Наші".

Журналістську діяльність розпочав із посади кореспондента відділу пропаганди, пізніше його назвали відділом інформації, у тижневику «News from Ukraine» (Київ). Згодом став заступником головного редактора цього видання. 

У 1992 році, після участі у конкурсі на радіо ВВС, отримав запрошення на роботу в Лондоні. Пропрацювавши за кордоном три з половиною роки, повернувся в Україну. Працював у новинах на «1+1», Новому каналі, СТБ. 

З 2005 року – ведучий «Свободи слова».

У вільний від роботи час займається перекладацькою діяльністю.

 Навчалася в київському Інституті журналістики та університеті м.Оребро (Швеція). Працювала журналістом-міжнародником на К1, Новому каналі, ICTV, «Інтері». Висвітлювала події в 40 країнах світу, була першим українським журналістом на стажуванні під час Генеральної Асамблеї в ООН у рамках Reham Al-Farra Memorial Journalists' Fellowship Programme. Стажувалася в низці західних ЗМІ, зокрема на телеканалі BBC World у програмі HardTalk, а також у виданнях the Guardian та the Independent. Стала лауреатом відзнаки Фонду розвитку журналістики імені Анатолія Москаленка за здобутки в журналістиці в 2009 році.

Отар Довженко – молодий автор. Книга Отара «Квітослава» вийшла у видавництві «Факт». Крім того, Отар – талановитий журналіст.

Автор та ведуча інформаційно-аналітичної програми «Факти тижня», керівник служби публіцистичних програм телеканалу ICTV.

Досвід роботи на ТБ – близько 20 років. Розпочинала з посади редактора на Черкаському обласному ТБ. Працювала у новинах на УТ-1.

З 2000 року – на ICTV. Була репортером, парламентським кореспондентом, ведучою ранкових новин, шеф-редактором «Свободи слова із Савіком Шустером». З лютого 2006 року – ведуча інформаційно-аналітичної програми «Факти тижня», яка у 2007, 2009 та 2010 роках здобула «Телетріумф» у номінації «Найкраща підсумкова (аналітична) передача».

У 2007 році була нагороджена званням «Заслужений журналіст України»

Соціальний психолог. Має біологічну, літературну та психологічну освіту.

Автор наукових статей та методологічних праць на тему соціальних страхів, політичного лідерства, політичної еліти.

Консультант провідних українських політиків.

До вересня 2006 року - головний спеціаліст прес-служби Кабінету Міністрів України.

Як літератор дебютував оповіданнями в жанрі наукової фантастики в 1980-х. Перекладав поезії з польської, іспанської, англійської, литовської мов. Разом з братом, письменником Юрієм Покальчуком, переклав дві книги Едгара Берроуза про пригоди Тарзана.

На каналі СТБ працює з 2002 року, у новинах – з 2004.

У 2009 році стала лауреатом національної премії «Телетріумф» в номінації «Найкращий репортер».

У січні 2011 року її було обрано головою всеукраїнської профспілки працівників телерадіоорганізацій, інтернет-ЗМІ та вільних журналістів «Медіафронт України».  

Активістка громадського руху "Стоп цензурі!"

Співпрацює з «Film.UA», «KievFilm», «Новою студією», студією «Пілот», «1+1», ТРК «Україна» та інш.

Основний жанр роботи - фоторепортаж.

Працював на знімальних майданчиках багатьох телефільмів, телешоу («Шустер live», «Ти чемпион» та інш.), фотографував вистави у Київському муніципальному академічному театрі опери та балету для дітей та юнацтва.

Елена Маркосян, эксперт, писатель, журналист

Родилась 27 августа 1956 года в Харькове

Окончила Харьковский институт Радиоэлектроники

Занималась бизнесом и общественной деятельностью.

Создала с нуля несколько предприятий.

Работала во многих общественных проектах, таких как

Международный женский альянс "Мирослава"

Харьковский Фонд Местной демократии

Институт социального предпринимательства

Клуб женщин, вмешивающихся в политику

Институт открытой политики

Журналист. Публиковалась в различных периодических изданиях, и интернет-изданимях, таких как газета "День", Журнал "Натали", Газета "Время" сайты "Обозреватель", "Трибуна" и др.

С 2002 по 2005 год возглавляла Интернет отдел Администрации Президента Украины

В настоящее время возглавляет пресс-службу Либерально-демократической партии Украины, член Координационного совета партии.

Дочери - Марина и Юлия. Сын - Георгий. Внук - Николай и внучка Анна.

Головний продюсер Нового каналу

З 1999 по 2003 рік працювала журналісткою радіостанції «Континент».

З 1999 - позаштатний кореспондент радіостанції «Голос Америки» в Україні. 2002 - ведуча політичних програм «Громадського радіо».

З 2005 - виконавчий директор Інституту масової інформації. 

Була членом громадської ради при Комітеті Верховної Ради України з питань свободи слова, Національної комісії з утвердження свободи слова та розвитку інформаційної галузі при Президенті України (в роки президентства Віктора Ющенка)

2008-2010 - викладач Інституту журналістики Київського національного університету ім. Т. Шевченка

В 2009 - хронікер програми "Шустер LIVE" (телеканал "Україна").

Народна артистка України, професор Київського міжнародного університету, автор та ведуча програми «Віра. Надія. Любов» на Першому національному. На українському телебаченні працює понад 40 років.

Журналіст, екс-ведучий програм 5 каналу, у липні 2008 року протягом двох годин був головним редактором каналу "Новини", що мав почати роботу у складі групи компаній СКМ Ріната Ахметова. У серпні 2008 року став одним із засновників та координатором бюро журналістських розслідувань "Свідомо".

Олексій Мустафін

Головний оператор телеканалу НТН

Ольга Герасим'юк - українська журналістка, телевізійний менеджер, народний депутат України (з 2006 року). Народилася 1958 року в Пирятині Полтавської області. 1981 року закінчила з червоним дипломом факультет журналістики Київського державного університету ім. Тараса Шевченка.

17 років працювала в друкованій пресі: «Комсомольское знамя»- «Коза»- «Независимость», журнал «Людина і світ», а також в інформаційному агентстві УНІАН. 

У липні 1995 року розпочала кар'єру на телебаченні- в програмі «Післямова». 

З 1996 року - автор-ведуча телеканалу «1+1», де здійснені проекти «Проти ночі», «Особливий погляд», «Версії Ольги Герасим'юк», численні спецпроекти і ток-шоу «Без табу», «Хочу і буду» та «Іду на ви». 

З 2005 року - генеральний продюсер «1+1».

У квітні 2010 року припинила 4-річну співпрацю (у тому числі на посаді генерального продюсера) з телеканалом «1+1», у вересні стала ведучою авторського проекту на «Нашому радіо».

З 26 листопала 2010 року - генеральний продюсер продакшну ISTIL Studios.

Народний депутат України 5-го скликання («Наша Україна»), 6-го скликання (НУ-НС), заступник голови постійної делегації у Парламентській асамблеї Ради Європи.

Журналист, автор блога newmedia.in.ua, в прошлом - редактор нескольких периодических изданий в области ІТ. В 2000-2002 - соучредитель и первый главный редактор журнала Internet UA. До недавнего времени - главный редактор сайта украинской редакции «Радио Свобода»
Колумнист сайта «Телекритика».
 
 

Автор сценария и режиссер более чем 40  телефильмов, в том числе о футболе. Работал в "Футбольном обозрении" (ОРТ), а затем на НТВ и "НТВ - плюс Футбол", был главным продюсером спортивных проектов телекомпании ТЕТ и группы телекомпаний «1 + 1». Освещал чемпионаты мира и Европы. Лауреат международных телефестивалей и премии «ТЭФИ» за программу "Век футбола" (НТВ). Заслуженный журналист Украины.

Генеральний директор Української Асоціації Видавців Періодичної Преси – з червня 2006 року, видавець з понад 10-річним досвідом, головний редактор з понад 13-річним досвідом.

Медіа-тренер, консультант та зовнішній менеджер з питань створення, розвитку та управління видавничими проектами - від "звичайних комерційних" до корпоративних журналів, газет та веб-сайтів

Автор багатьох публікацій, 2 книг з менеджменту видавничих компаній та управління редакційними колективами, дійсний головний редактор веб-сайту видавців та веб-сайту редакторів.

Член Громадської Ради при Комітеті ВРУ зі свободи слова та інформації. Член Громадської Ради при Держкомтелерадіо.

Лаврентий Малазония

1996 г. - закончил институт журналистики при КГУ им. Т.Шевченко.

1992-1993 гг. - ассистент режиссера главной редакции программ для молодежи ТО «Молодость» УТ.

1993-1995 гг. - режиссер главной редакции программ для молодежи ТО «Молодость» УТ, цикл передач «Студия "Гарт"».

1995-1996 гг. - начальник отдела секретариата (главный продюсер политического блока вещания) ТВО «Юность» НТКУ. Цикл передач «Студия "Гарт"».

1996-1998 гг. - генеральный продюсер АО ЗТ "ТРК Альтернатива".

1998-1999гг. - зам. главы продюсерского совета (глава совета А. Роднянский), главный продюсер общественно-политического блока вещания, ТСН, ТРК «Студия 1+1», Главный координатор, руководитель проекта «Выборы 1998» («1+1»). Атор идеи, режиссер, продюсер цикла телепередач, политического ток-шоу «П'ятий кут» («1+1»), 1995-1999 гг.

Автор идеи, режиссер, продюсер предвыборного проекта «5 на 5» («1+1» совместно с NED, США). 1998 г.

Автор, режиссер, продюсер  предвыборного проекта «Титан и Ко» (телеканал «Интер»). 1999 г.

2000-2002 гг. - генеральный продюсер, ЗАО «Телекомпания "ТЕТ"».

2002-2009 гг. - был консультатом многих видных политиков представленных в ВР.

Микола Княжицький

Відомий російський фоторепортер, лауреат премії «Фотограф Року»

.

Вахтанг Кіпіані – український журналіст, керівник проекту «Перша сотня» на сайті «Обозреватель». Веде блог «Захалявне». Працював у газетах «Україна молода», «Киевские ведомости», на телеканалах «Новий», «1+1», «К1» та «ТВі». Бувголовним редактором журналу «Фокус», шеф-редактором проекту «Великі українці» на «Інтері», ведучим президент-шоу «Українська рулетка» на Першому Національному каналі.

автор youtube проекту UkrArtEvents,

відео-редактор спільноти блогів про сучасне мистецтво Spectacularpractices.com

Народилась у Львові, закінчила магістратуру факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка. З 2000 року працює у медіа: у львівських виданнях («Молода Галичина», «Львівська газета», «Поступ») та власкором столичних газет і сайтів («День», «Україна молода», ІМІ), на телебаченні (ТРК «Медіаклуб»). У 2003-го році вступила до Національної спілки письменників України. Згодом переїхала до Києва, де працювала оглядачем у «Газеті по-київськи». Зараз працює фахівцем зі зв’язків із громадськістю в одній із компаній. Восени 2009-го та взимку 2010-го виступала співорганізатором флешмобів «Журнал за 24 години». Періодично дописує до різних інтернет-видань, займається вивченням нових медіа.

Роман Лебедь народився у Рівному. Навчаючись у старшій школі, почав дописувати до місцевих газет, а потім працював на радіо і телебаченні. У 2007 році переїхав до Києва, аби працювати штатним кореспондентом Української служби Бі-Бі-Сі. З червня 2010 працює ведучим ранкової програми "Ранок з Бі-Бі-Сі". Нещодавно здобув диплом магістра журналістики Львівського Національного університету імені Івана Франка.

Автор та шеф-редактор проекту "Телекритика"

"Заметки по Пути" - курс мастерства для пишущих странников, организованный Клубом Cloudwatcher в партнерстве с журналом National Geographic Traveler для всех путешественников, мечтающих интересно и ярко писать, обращаться к широкой аудитории, сотрудничать со специализированными изданиями.

Встречи проходят в двух форматах: открытые лекции, на которых мастера делятся собственным взглядом на то, что такое профессиональный репортаж и как его создать, а также авторские мастерские репортажа, в рамках которых под руководством практика вы работаете над собственным материалом - от идеи до воплощения замысла в жизнь.

Журналіст, редактор з 8-річним досвідом роботи в інтернет-ЗМІ (hq.org.ua, korrespondent.net, tymoshenko.com.ua, zn.ua, znaki.fm). Спеціалізація і професійні інтереси — новини, планування інформаційної архітектури, розробка і впровадження контент-стратегій, адаптація традиційних ЗМІ до нових медіа. Сьогодні — консультант Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) та низки веб-проектів різного спрямування з питань контенту.

Народився 11 серпня 1959 року в місті Горлівка

Закінчив Московський державний інтитут культури за фахом режисер театру.

Телевізійну кар”єру почав на комерційному телеканалі 7х7 у Донецьку.

Працював репортером, редактором, шеф-редактором інформаційних програм

“Інформбюро”, “Добрий вечір”. Робив авторські програми ” Денді”- відежурнал для чоловіків, та серію передач про видатних українських акторів: Роговцеву, Стєпанкова, Брондукова, Іванова, Заклунну, Перфілова.

Був позаштатним регіональним коресподентом програми “Вікна” в Донецькій області.

З 1996 року працював спецкором “Вікон” вже в Києві.

1997 році з лютого по серпень працював в телекомпанії “Нова Мова”, кореспондентом російського телеканалу НТВ.

З серпня 1997 року по січень 2006 ведучий програми “Вікна- новини”.

З лютого 2006 по квітень 2007 року ведучий програми “Особистий рахунок” на каналі "1+1".

З квітня 2007 по жовтень 2008 випусковий редактор і ведучий екологічного щоденника "Життя" на телеканалі ТОНІС.

Директор видавництва "Маузер", теле й радіоведуча, письменниця Юлія Бурковська.

Ольга Червакова протягом багатьох років є незмінним провідним парламентським кореспондентом інформаційної служби "Вікна" телеканалу СТБ.

Павло Гудімов — український музикант, гітарист, колекціонер мистецтва. Лідер гурту "Гудімов", колишній гітарист "Океану Ельзи".

Провідний медіатренер України. Працював шеф-редактором Нового каналу, випусковим редактором програм новин «Репортер», редактором-аналітиком Телевізійної служби новин на «1+1». Провів понад 100 тренінгів для журналістів і редакторів телерадіокомпаній, газет, студентів журналістських факультетів. Співавтор посібника для журналістів «Ефективне телевізійне виробництво».

Sunday Борщ - це дружня трапеза, яка функціонує у вигляді процесу фінансування грантів, призначених для підтримки незалежних ідей та ініціатив.

Розмір грантів формується залежно від кількості проданих запрошень на Борщ. Присутні гості будуть голосувати за ідеї, представлені в "меню" події.

Автору ідеї, яка зібрала більшість голосів, буде вручено грант на подальшу розробку власного задуму.

В першу чергу це "проект" — певний план-схема, оформлена ідея, можна сказати, віртуальна мрія. А в нашому випадку проект — тимчасова форма мрії на шляху до її втілення. Мрії людини — продовжувати навчатися незалежно від віку і досягнень, мрії про знайомство з творчим процесом наших сучасників, мрії знайти нескінченне джерело натхнення. Словом "культурний" окреслено коло інтересів людей, яких ми прагнемо залучити до творчої співпраці. В фокусі нашого проекту знаходяться візуальне мистецтво, музика, театр, кіно, література, філософія… І в першу чергу — люди, для яких мистецтво є частиною життя.

Головна ідея проекту — створення простору для інтенсивного та комфортного розвитку.

Проект передбачає низку спеціальних освітніх програм — курси лекцій із історії й теорії класичного та сучасного мистецтва для різних вікових аудиторій; зустрічі, дискусії, майстер-класи, презентації з запрошеними мистецтвознавцями, критиками, кураторами, художниками, цікавими представниками сфери культури та мистецтв.

"Основою всіх подій мого проекту є моя особиста радість від спілкування з цікавими людьми, примножувати яку я запрошую всіх, кому ця ідея є близькою".

Наталія Жеваго